Як викладач НА НГУ вчить майбутніх офіцерів керувати дронами
До Дня працівників освіти ми розповідаємо історію підполковника Олександра Валерійовича Ковбасюка – офіцера з багаторічним бойовим досвідом, зокрема у сфері застосування безпілотних літальних апаратів. Нині він – старший викладач кафедри безпілотних систем та радіоелектронної боротьби, начальник служби РЕБ навчально-наукового інституту забезпечення державної безпеки Національної академії Національної гвардії України. Свої знання та бойовий досвід офіцер передає курсантам, виховуючи нове покоління українських офіцерів.
Шлях офіцера
Олександр Валерійович пройшов ґрунтовну військову підготовку. Спочатку навчався в Інституті Сухопутних військ (нині – Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного), згодом – у Харківському вищому танковому командному училищі (тепер – Військовий інститут танкових військ НТУ «Харківський політехнічний інститут»).
У 2000 році офіцер залишив лави Збройних Сил у званні старшого лейтенанта. Та з початком російської агресії у 2014 році він знову став до строю – цього разу у складі аеромобільних військ.
Війна з 2014-го і донині
Разом із побратимами підполковник Ковбасюк брав участь у визволенні м. Щастя, м. Лутугине, с. Георгіївка на напрямку Луганського аеропорту; у боях за м. Слов’янськ, м. Красний Лиман та інших населених пунктів Донеччини.
У 2022 році, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Олександр Валерійович знову прийняв рішення повернутися на службу – цього разу до 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона Калина».
«Для мене не було важливо, з якою бригадою боронити Батьківщину – я точно розумів, що маю повернутися у стрій», – ділиться офіцер.
Протягом понад трьох років він брав активну участь у бойових діях на різних напрямках: оборона Київської області; м. Сіверськодонецьк, м. Лисичанськ; с. Білогорівка, с. Спірне; Запорізький напрямок (с. Вербове, с. Роботине), а згодом – Покровський напрямок.
Безпілотники: з нуля – до бойової ефективності
Особливо важливою стала діяльність офіцера у сфері безпілотних літальних апаратів. На запитання про перший досвід використання БпЛА він відповідає з усмішкою: «На четвертий день повномасштабної війни нам дали Mavic 3 і наказали знімати позиції ворога та коригувати артилерію. До того ми навіть не тримали такий дрон у руках. Не було інтернету, антен, зв’язку – лише ми, Mavic і водій, який возив флешку в штаб. Потім ми почали самостійно запускати FPV-дрони. Усьому вчилися самотужки».
Бажання перемогти та знищити ворога мотивувало шукати нові підходи, навчатися та адаптуватися до умов реального бою.
Викладання на основі досвіду
Нині Олександр Валерійович передає свої знання курсантам Національної академії НГУ. Він вважає, що бойовий досвід має обов’язково інтегруватися в освітній процес:
«Курсанти повинні бути готові до виконання бойового наказу. Я демонструю їм особисті відео з фронту – як ми знешкоджували ворога за допомогою дронів. Вони зацікавлені, уважні. Ми, викладачі, зобов’язані доносити до них реалії сучасної війни, вчити не лише застосуванню безпілотних засобів, а й витримці, відповідальності й внутрішній силі».
Що повинен знати оператор БпЛА?
За словами гвардійця, професійний оператор безпілотних засобів у бойових умовах повинен мати: швидку реакцію, вміння орієнтуватися на місцевості, навички пілотування за будь-якої погоди, стресостійкість, самодисципліну, базові медичні знання та жагу до знищення ворога.
«На війні немає хорошої чи поганої погоди. Є противник, і є завдання, яке треба виконати», – стверджує Олександр Валерійович.
Про майбутнє бе зпілотної авіації
Підполковник Ковбасюк переконаний, що попереду – стрімкий розвиток БпЛА.
«Я вважаю, що за дронами – майбутнє. Нас чекає новий рівень – автономність, штучний інтелект, машинний зір, розвиток великих роїв FPV-дронів, дронова протидія», – зазначає викладач.
Справжній викладач – це наставник і приклад
Сучасний викладач, на його думку, має не лише передавати знання, а й брати участь у вихованні курсантів, формуванні їх як офіцерів – морально та психологічно.
«Справжній викладач не просто читає лекції. Він повинен готувати курсантів до реалій фронту, до прийняття рішень, до відповідальності за життя підлеглих», – розповідає офіцер. – Хочу наголосити, що сучасний викладач постійно повинен розвиватися. Постійний розвиток – запорука професіоналізму».
Ця історія – не лише про викладача. Це розповідь про справжнього Захисника, який пройшов війну, щоб навчити інших не тільки управляти бойовими «пташками», а й бути сильними, рішучими та відповідальними.