Від штурмів до дронів: шлях змін та розвитку курсанта на пседо «Віто»
У проєкті Код курсанта 2.0 ми продовжуємо розповідати історії тих, хто прийшов до Академії вже з досвідом війни та свідомо вирішив стати офіцером.
Наш сьогоднішній герой – курсант навчально-наукового інституту роботи з персоналом на псевдо «Віто». Його військовий шлях розпочався з мобілізації у 2023 році. Піхота, бойові виходи, евакуація поранених, оборона, дрони, ППО – за роки служби його роль змінювалася разом із війною. Та незмінними залишалися головні цінності гвардійця – братерство, взаємопідтримка та відповідальність за тих, хто поруч.
Досвід: піхота, БпЛА та ППО.
Сильна сторона: характер і витримка.
Навичка: швидко оцінювати ситуацію та працювати в команді.
Принцип: взаємодопомога – берегти себе та побратимів.
Мета: здобути офіцерські знання та передавати власний бойовий досвід іншим.
Що ви залишили на війні?
«Я би сказав, що війна позбавила мене хороших друзів. Бо я, в принципі, справжніх друзів я зустрів тільки на війні. На жаль, багато побратимів, друзів та товаришів забрала в мене війна».
Від мобілізації – до Роботиного
Віто був мобілізований у 2023 році. Службу розпочав у піхотному підрозділі Збройних сил України. Перед відправленням на фронт пройшов військову підготовку у Великій Британії, а згодом – посилений курс піхотинця у Чеській Республіці. Після навчання майбутній офіцер повернувся в Україну та вирушив на Запорізький напрямок.
Одним із найскладніших етапів стала служба поблизу села Роботине. Як піхотинець Віто виконував завдання з оборони позицій та під час бойових виходів також долучався до евакуації поранених.
Під час одного з виходів група гвардійця потрапила під потужний мінометний обстріл. Навколо був густий дим, майже нічого не було видно. Бійці змушені були рухатися буквально на голос один одного, шукаючи укриття. Віто згадує, що після цього обстрілу вперше відчув особливе усвідомлення того, наскільки крихким є життя.
Роботине: більше двох років війни
На Запорізькому напрямку курсант провів тривалий час. Був і в обороні, і виконував завдання разом із суміжними підрозділами. Він ніс службу у районі села Роботине. Підрозділ гвардійця витісняв противника із зайнятих позицій та укриттів.
Роботине стало для військовослужбовця не лише одним із найдовших, а й найважчих етапів служби. Саме там він отримав більшість своїх поранень – контузії, вибухову та черепно-мозкову травми, осколкове поранення.
«Найстрашніший момент був поблизу села Роботине, коли на позицію до нас залетів FPV. Ми почали горіти живцем, почали кидати землю, щоб потушити пожежу. Нам вдалося її загасити, і ми вижили».
За службу та виконання бойових завдань гвардієць був відзначений «Почесним знаком 455 окремого піхотного батальйону».
Від піхоти – до дронів
Згодом Віто перевівся до Національної гвардії України та опанував новий напрямок – безпілотні системи, пройшов навчання оператора FPV та Mavic, а пізніше його підрозділ був відправлений на Покровський напрямок.
Для нього це стало новим поглядом на сучасну війну.
«Це вже війна технологій. Ми, як оператори БпЛА, намагалися зробити так, щоб противник не дійшов до позицій піхоти».
Згодом до досвіду роботи з дронами додалася служба у мобільній вогневій групі та ППО. Майбутній офіцер пройшов відповідні навчання та продовжував опановувати нові напрямки.
Вибір офіцерського шляху
Війна змінюється – змінюються і ролі військовослужбовця також. Віто пройшов шлях від піхоти та евакуації поранених до роботи з БпЛА й ППО. Тепер його наступний крок – стати офіцером Національної гвардії України. Після кількох років бойової служби гвардієць зрозумів, що хоче рухатися далі – здобувати офіцерські знання та розвиватися у війську.
Навчально-науковий інститут роботи з персоналом Віто обрав свідомо. Він вважає, що цей напрямок дає більше можливостей для подальшого професійного розвитку.
Сила, яка тримає
Своїми головними якостями Віто називає характер і витримку. Каже, що на позиціях страх поступово змінюється усвідомленням відповідальності не лише за себе, а й за тих, хто поруч.
«Ти більше переживаєш за того, хто поруч із тобою, бо ми побратими. Ми допомагаємо і підтримуємо одне одного. Взаємодопомога – один із головних принципів війни для мене. Треба берегти себе і своїх побратимів, адже саме команда допомагає вистояти у найскладніших ситуаціях».
Формула стійкості на війні від Віто
«Саме сила духу допомагала мені триматися і проходити через найскладніші моменти війни. Сила духу живилася підтримкою моєї сім’ї – мами, батька, рідного брата. А справжніх друзів я знайшов уже на війні. Багато з них стали для мене близькими людьми, і цю дружбу я дуже ціную. Напевно, саме це і допомагало мені триматися далі».
Історія гвардійця Віто про рух уперед, навіть тоді, коли позаду залишилося надто багато. Про силу духу, яка не дає зупинитися, і про досвід, який має працювати далі. Він прийшов до Академії не починати все з нуля, а перетворити бойовий досвід на знання, а знання – на силу для тих, хто буде поруч.
КОНТАКТИ
Онлайн-подача заявки: nangu.edu.ua
Приймальна комісія:
050-694-89-97,
096-002-66-66