Війна, що змінила цінності: шлях курсанта, сформований боями і рішенням стати офіцером
Наш герой з позивним «Малий» – курсант навчально-наукового інституту логістики Національної академії Національної гвардії України. Свій вибір служити він зробив ще до появи програм фінансової мотивації. А мільйон гривень за програмою «Контракт 18–24» став не причиною, а наслідком – підтвердженням уже пройденого бойового шляху.
Його історія почалася зі строкової служби у військовій частині 3029 (наразі бригада «Кара-Даг»), де він був старшим кулеметником у роті бронеавтомобілів. У квітні 2022 року мав звільнятися в запас, однак повномасштабне вторгнення змінило все.
23 лютого підрозділ «Малого» ще перебував під Києвом, а вже наступного дня вирушив на південь. Мелітополь, Токмак, Василівка – перші напрямки, де довелося тримати оборону. У перші дні війни вони опинилися в складній ситуації, фактично в оточенні, з якого виходили з боями.
.jpeg)
Із 2022 по 2024 рік він безперервно виконував завдання на Запорізькому напрямку – на передових позиціях, у бойових виїздах, під час підготовки до контрнаступу. Саме там сформувалося його розуміння війни – через досвід, втому, відповідальність і людей поруч.
«Мені тоді був 21 рік. Але поруч були ще молодші – по 18-19. І вони йшли без страху. Це треба було бачити», – згадує він.
Цей досвід змінив його цінності. Найбільше – ставлення до побратимства. На війні, каже, ти можеш знати людину зовсім недовго, але бути впевненим у ній більше, ніж у будь-кому.
«Я був упевнений, що товариш мене прикриє. Там один за всіх і всі за одного», – говорить курсант.
Триматися допомагало розуміння, заради кого він воює. За спиною – родина, дім, близькі. Особливе місце в цій історії займає його батько, який також став на захист країни.
«У мене майже не було зв’язку, телефон тримався на кількох відсотках. І якось тато додзвонився й сказав: “Синку, я їду до тебе”», – розповідає він.
У 2023 році, під час українського контрнаступу, він отримав поранення поблизу Новопокровки. Його підрозділ виконував завдання – вибити противника з позицій і закріпитися.
«Коли підходили до окопу, нас почали накривати з трьох сторін. Перший приліт – переді мною, другий – і вже осколок у нозі. Я сам наклав турнікет», – згадує він.
Евакуація проходила під вогнем – під час відходу в бойову машину влучив FPV-дрон, однак екіпажу вдалося вирватися.
.jpeg)
Попри поранення і роки на передовій, він не залишив службу. Навпаки – вирішив рухатися далі й вступив до Академії, обравши напрям логістики, щоб у майбутньому впливати на систему зсередини.
Контракт він підписав ще тоді, коли програми «18–24» не існувало. І сьогодні чітко пояснює свою мотивацію:
«Ми тоді не йшли заради грошей. Просто було боляче дивитися, що відбувається», – говорить курсант.
Саме тому отримання мільйона гривень він сприймає як підтримку від держави, а не як стимул.
Його бойовий досвід сьогодні допомагає в навчанні – він інакше оцінює рішення, більше думає наперед і чітко розуміє головне завдання командира.
«Кожен крок треба продумувати: як зайдеш і як вийдеш. І найголовніше – зберегти людей», – підсумовує він.
Мільйон гривень у цій історії – лише один із епізодів. Значно важливіше інше: шлях, який він пройшов від строковика до курсанта, від перших боїв до усвідомленого бажання стати офіцером.
Вибір, який «Малий» зробив ще до всіх програм і виплат – служити Україні.
