Позивний «Рамштайн»: піхота, фронт і вибір стати військовим психологом
Ми продовжуємо серію нашого проєкту «Код курсанта» – історії військовослужбовців, які пройшли бойові дії та сьогодні навчаються у Національній академії Національної гвардії України.
Герой цього матеріалу «Рамштайн» – курсант навчально-наукового інституту роботи з персоналом, командир відділення. У 2023 році він добровільно вступив до війська, виконував бойові завдання на сході країни, а у 2024 році став курсантом Академії та обрав спеціальність військового психолога.
Від університету – до рекрутингового центру
Він родом із Вінницької області. Після школи вступив до Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, де навчався на вчителя історії. У 2023 році завершив навчання.
Того ж року подав заявку до рекрутингового центру: «Я не знаю, можливо, якийсь поклик патріотизму. Спочатку подав онлайн-заявку, потім мені зателефонували. Після цього поїхав на співбесіду до Києва».
Через кілька днів після повернення додому вирушив на збір.
Позивний обрав «Рамштайн» – через те, що в той період часто слухав однойменний рок-гурт.
.jpeg)
Два міс яці, які готують до фронту
Базова загальновійськова підготовка тривала майже два місяці. За його словами, курс був насичений і непростий – як фізично, так і морально.
«Коли нам казали, що ми ще захочемо повернутися на БЗВП, я не вірив. А вже через два тижні після завершення зрозумів, що вони мали рацію», - каже курсант.
Він пройшов підготовку повністю та сумнівів щодо правильності рішення не виникало.
Піхота. Перші виходи
Після завершення БЗВП він потрапив до 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» – у піхоту.
Заїзд у зону бойових дій відбувся восени 2023 року. Спочатку – розподіл по підрозділах, знайомство з особовим складом.
«Найперше переживав, яке враження справлю на новий колектив і що це за люди», – зізнається «Рамштайн».
Частину військовослужбовців знав ще з підготовки, але вже на місці довелося звикати до нових умов.
Їхня зона відповідальності знаходилася в лісистій місцевості. Перший вихід був пов’язаний з інженерними роботами.
«Ми йшли вночі, десь три кілометри. Почули вихід міномета. Потім свист. Перша думка – воно летить прямо в тебе».
Міна впала за кілька десятків метрів. Після цього був ще обстріл.
«Дрон висів над нами. Ми його чули, але не бачили. По нас працював міномет. Проте завдання ми виконали».
.jpeg)
Згодом почалися регулярні виходи на позиції. Ротації тоді тривали по кілька діб. За його словами, спочатку обстріли були менш інтенсивними, але з часом щільність вогню зросла.
«Були періоди, коли за добу по одній позиції прилітало понад сто мін. Наша робота часто зводилася до того, щоб просто відкопувати позицію».
Пісок на більшості позицій ускладнював облаштування. Одна з позицій була в глині – копати важче, але укриття міцніше.
Обстріли і «перезмінка»
_edited.jpg)
Найнебезпечнішим моментом називає зміну бійців на позиціях.
«Більшість втрат відбувається під час «перезмінки»».
Під час однієї з них міна влучила в наш бліндаж.
«Після вибуху – писк у вухах, пил. Перше – перевіряєш, чи немає поранених», – зазначає гвардієць.
Більшість отримали контузію, але поранених не було. Позицію довелося відновлювати вночі.
Про страх
Найважчим у перші тижні була адаптація.
«Коли чуєш вихід, здається, що летить саме в тебе. Це важко перебороти», - зізнається «Рамштайн».
Згодом ставлення змінюється. Обстріли сприймаються спокійніше, але повністю напруга не зникає.
Він погоджується зі словами заступника командира роти: «Страх – це нормально. Не бояться тільки дурні».
Переведення і рішення вчитися
Після певного періоду служби боєць перевівся до підрозділу в Київській області. Там прослужив кілька місяців: «Я почав більше замислюватися про перспективу. Зрозумів, що якщо залишатися у війську, потрібно здобувати освіту».
Психологія як наступний крок
У 2024 році «Рамштайн» вступив до Академії Національної гвардії України на військового психолога: «Мені ближча гуманітарна сфера. Перша освіта – також гуманітарна. Вирішив продовжити в цьому напрямі».
На першому курсі найбільше сподобалася історія української державності та культури. Окремо відзначає практичні заняття, які проводяться на полігонах.
«Мені подобаються практичні заняття. Хоч це і певною мірою протилежність моїй спеціальності».
Водночас говорить, що психолог має перебувати поруч із особовим складом на позиціях, підтримувати та надавати поради.
«Можливо, з часом у мене це переросте, і мені ближче буде працювати з людьми, ніж у полі», - наголошує курсант.
Командир і відповідальність
Своє бачення офіцера курсант формулює чітко.
«Офіцер – це людина, яка піклується про особовий склад. Він не має жаліти, але має берегти».
На його думку, командир повинен першим заходити на завдання і останнім виходити, а також вимагати від підлеглих лише те, що сам уміє виконати.
«Вимагаєш – відповідай», – запевняє курсант.
Відпочинок без строю
У вільний час гвардієць надає перевагу активному відпочинку: «У літню відпустку люблю активний відпочинок – риболовлю, прогулянки з домашніми тваринами».
Його дім розташований приблизно за сто метрів від річки Південний Буг. Часто бере собаку й вирушає на довгі прогулянки.
«Люблю гуляти на великі дистанції».
Також дивиться фільми на військову тематику. Серед тих, що може порекомендувати, називає «Перекладач», «Уцілілий» та «Кавалерія».
Код «Рамштайна»
Код «Рамштайна» формувався поступово – від рішення подати заявку до рекрутингового центру, через службу в піхоті, до навчання в Академії.
Сьогодні він – курсант, командир відділення, майбутній військовий психолог. Людина, яка вже знає, що таке позиції й обстріли.
Наприкінці розмови ми запитали його, про що мріє «Рамштайн».
Він відповів без роздумів: «Дати нові гастролі».
І в цій короткій відповіді – той самий спокійний тон, з яким він розповідає про службу, навчання і свої плани.
