Ми продовжуємо серію проєкту «Код курсанта», у якій розповідаємо історії гвардійців Національної академії Національної гвардії України. Сьогоднішній герой – курсант на псевдо Ровний.
Він родом із Дніпропетровщини та навчається в навчально-науковому інституті роботи з персоналом Національної академії НГУ на військового психолога.
Дорога на передову
«Я маю позивний Ровний, тому що був командиром відділення у мобілізованих. Рік часу. І все було добре, гладко проходило, “рівненько”, так би мовити», – з посмішкою розповідає гвардієць.
Військовий шлях курсанта почався зі строкової служби у 2021 році. Він проходив службу у військовій частині НГУ в місті Запоріжжі. Ровний прослужив трохи більше року, і почалася повномасштабна війна.
«Можна сказати, що мій справжній військовий шлях почався саме з повномасштабного вторгнення. Спочатку ми окопувалися в самому місті Запоріжжі. Була цікава ситуація: на третій день війни всіх пошикували, ротний сказав, що потрібна допомога хлопцям з Енергодара», – згадує курсант.
Оборона Запорізького напрямку
У 2023 році Ровний пройшов навчання та став командиром відділення, перевівся до служби РХБЗ і став на посаду командира відділення. З квітня 2024 року почалися перші ротації – спочатку за спеціальністю РХБЗ, але згодом його залучали більше як піхотинця.
У 2024 році були ротації на Запорізькому напрямку.
«Ми виходили з офіцером на розвідку місцевості. Спочатку виходимо ми, потім уже туди заходить група. Нашим завданням було утримання позицій. Наші позиції постійно атакували КАБи – можна було годинник звіряти по їхніх прильотах», – розповідає Ровний.
Там, де не вщухає вогонь
З грудня 2024 по січень 2025 року виїжджав на завдання на Покровський напрямок.
«Це для нас був новий напрямок. Ми тільки почали окопуватися. З хлопцями вирили бліндаж і перекрили його. Там було дуже багато прильотів», – ділиться майбутній офіцер.
Ровний згадує, що його підрозділ виконував завдання роти вогневої підтримки. Вони мали заходити на позиції на п’ять днів.
Найтяжче завдання
Остання ротація гвардійця також була на Покровський напрямок – у червні 2025 року. Він ішов на завдання, як командир групи.
«На середині шляху зупинилися біля бліндажа побратимів, і наша група встигла зайти до нього, як почули звуки FPV-дрона, що працював прямо по нас. Друга група, яка йшла поруч, потрапила під атаку», – згадує гвардієць.
Ровний разом із побратимом евакуйовував на собі пораненого товариша понад два кілометри, потрапив під мінометний обстріл, а потім – під атаку FPV-дрона, від якої отримав вибухову травму. Це був найтяжчий вихід його підрозділу з позицій.
«Найбільше я хвилювався за організацію виходів на позиції: якщо все організовано добре, то розумієш, що з твоїм особовим складом усе буде гаразд. Я намагався робити все, що від мене залежало, щоб зберегти їхнє життя», – зазначає Ровний.
Курсант розповідає, що війна об’єднує та зближує, вчить братерству й стояти один за одного.
«Мене мотивувала не опускати руки моя дружина – вона постійно чекає на мене. Війна допомогла мені знайти свою людину. Ми одружилися під час повномасштабного вторгнення, завжди підтримували один одного», – ділиться майбутній офіцер.
Початок шляху Ровного до офіцерського звання
Після ротації Ровний повернувся до Запоріжжя на відновлення, і його командир запропонував вступити до Національної академії НГУ. Гвардієць порадився з дружиною та остаточно вирішив стати офіцером. Зараз він командир групи й з ентузіазмом виконує свої обов’язки.
Курсанту подобається вивчати загальну психологію, іноземну мову, історію, загальну тактику та фізичну підготовку.
Він вирішив стати військовим психологом, щоб уміти надавати психологічну допомогу як собі, так і побратимам.
«Я вважаю, що справжній офіцер повинен бути професіоналом своєї справи, уміти знаходити підхід і мотивувати особовий склад, бути лідером, який веде за собою», – переконаний курсант.
Історія курсанта на псевдо Ровний – це приклад справжнього героїзму та служіння Україні. Пройшовши запеклі бої на Запорізькому та Покровському напрямках, він довів свою незламність і відданість справі. А рішення стати офіцером стало логічним продовженням його шляху воїна, який прагне не лише боротися, а й вести за собою інших.