МІЖ ВОДОЮ, ВОГНЕМ І НЕБОМ
Ми продовжуємо серію матеріалів проєкту «Код курсанта», у якій розповідаємо про бойовий шлях майбутніх офіцерів – тих, хто вже пройшов війну і сьогодні формує нове українське військо.
Історія курсанта Сави – це шлях від строкової служби до участі в бойових діях, а згодом – до усвідомленого вибору професії офіцера та опанування сучасних технологій війни.
Вибір, який змінив усе
Сава прийшов до війська з бажанням служити, не знаючи, яким саме буде його шлях. Вже невдовзі цей шлях привів його на схід України.
Він розпочав службу у 2020 році як строковик. Після підготовки у Слов’янську був направлений до Рубіжного, де й отримав свій перший реальний військовий досвід.
«До завершення строкової служби залишалося три місяці – і почалася повномасштабна війна. Ми ще пів року залишались у Луганській області».
Згодом строковиків вивели з району бойових дій і перевели до тилових підрозділів.
.jpeg)
Перший бій і переосмислення страху
Саме у Рубіжному Сава вперше зіткнувся з ворогом на близькій дистанції – під час вуличних боїв.
Тоді, за його словами, страх відчувався інакше – більше як азарт і концентрація.
«Як строковику – навпаки, було навіть цікаво. На якомусь азарті. Страшно стало вже потім, коли починаєш усвідомлювати, що ти пережив».
З досвідом приходить інше розуміння війни – без романтизації, з усвідомленням ризиків і наслідків.
Повернення на фронт: Херсонський напрямок
Після певного часу в тилу Сава сам прийняв рішення повернутися до бойової служби – підписав контракт і поїхав до Херсона одразу після його звільнення.
Там він ніс службу на спостережних пунктах, зокрема на островах поблизу Олешок. Одним із найнебезпечніших завдань були переправи через Дніпро.
«Доводилось плисти кілька кілометрів відкритою водою на звичайних човнах. Це було найстрашніше – ти як на долоні, і немає де сховатися».
Бойова робота і відповідальність
Згодом Сава продовжив службу у складі бригади «Кара-Даг», де виконував завдання на Куп’янському напрямку.
Його робота вже вимагала більшої відповідальності: він був провідником для підрозділів, заводив бійців на позиції, а також брав участь в евакуації бійців.
Це досвід, який залишає слід і формує внутрішній стрижень військового.
Що дає сили
Попри складні умови, головною мотивацією залишаються особисті речі.
«Рідні. І мрія повернутися додому. Мій дім зараз в окупації».
Саме такі прості, але сильні причини часто стають тим, що допомагає триматися.
Новий етап: курсант і технології майбутнього
Сьогодні Сава навчається за напрямом «Службово-бойове застосування підрозділів безпілотних систем Національної гвардії України». Його вибір – свідомий і продиктований досвідом війни.
Він активно розвивається у сфері FPV-дронів, приділяє багато часу практиці та самонавчанню.
«Коли я воював, FPV вже були. Але тоді вони за мною ганялись. Тепер хочу бути по інший бік».
За його словами, саме цей напрям є одним із найперспективніших у сучасній війні – постійні інновації, нові рішення і широкий спектр застосування.
Побратимство і визнання
Навіть під час навчання Сава підтримує зв’язок із побратимами, з якими служив на різних напрямках.
За свою службу він отримав дві нагороди – «За доблесну службу» та «Захисник Рубіжного». Це відзнаки, які стали результатом реального бойового досвіду.
Командир серед своїх
Сьогодні Сава вже має досвід управління – він є командиром групи. І тут, за його словами, найважливіше – людське ставлення та правильна організація.
Власний досвід допомагає уникати помилок, які він бачив раніше.
«Я вже знаю, як не треба робити. Тому стараюся не допустити цього зі своєї сторони».
Погляд у майбутнє
Сава не будує ілюзій, але чітко бачить свій шлях. Його мета – розвиватися у сфері безпілотних систем і в майбутньому працювати на рівні управління такими підрозділами.
«Можна стати командуючим безпілотних систем – бригади або корпусу. Але спочатку треба довчитися».
Його історія – це приклад того, як бойовий досвід трансформується у професійне зростання. І як війна формує не лише воїнів, а й майбутніх командирів, які вже сьогодні мислять категоріями сучасної війни.
