Герої-вихованці Академії
Сергій Гриценко народився у місті Харкові. Його батько був правоохоронцем, тож і сам Сергій, коли подорослішав, вирішив захищати закон та правопорядок. Спочатку юнак став військовослужбовцем 5 Слобожанської бригади Національної гвардії України, а потім вступив на навчання на командно-штабний факультет Національної академії Національної гвардії України. У березні 2023 року Сергій Гриценко одягнув лейтенантські погони.
Церемонія випуску пройшла у Києві за участі Президента України Володимира Зеленського. Перебуваючи в урочистому строю, лейтенант Гриценко був щасливий. Шкодував лише, що не бачать його зараз мама з татом, якого мобілізували до Сил оборони. Сергій був гордий тим, що досяг своєї мети – став офіцером. І був готовий гідно нести це високе звання.
Будучи курсантом, Сергій Гриценко завжди навчався сумлінно, однак із початком російського широкомасштабного вторгнення подвоїв свої зусилля. Хлопець розумів, що коли стане командиром підрозділу, то відповідатиме за підлеглих, вестиме їх у бій. Те, що він буде відстоювати незалежність своєї Батьківщини зі зброєю в руках, Сергій знав на сто відсотків. Під час розподілу він обрав своїм подальшим місцем служби 3 бригаду оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана НГУ – одну з найуславленіших частин Нацгвардії, яка з першого дня великої війни била окупантів на найгарячіших ділянках фронту.
Після випуску лейтенант Гриценко обійняв посаду командира мінометного взводу зазначеної бригади. А вже у травні вирушив зі своїм підрозділом на Запорізький напрямок. У Сергія був позивний «Пітон» – на честь змії-хижака, яка не залишає своїй жертві шансів на порятунок. Так само і він був налаштований воювати – щоб кожен російський загарбник знайшов на українській землі свою смерть.
З перших днів на фронті лейтенант Гриценко здобув славу умілого командира, який вправно нищить окупантів. 8 липня мінометний розрахунок під командуванням Сергія Гриценка у районі села Роботиного влучним вогнем перетворив на металобрухт дві російські бойові броньовані машини «Тигр», танк Т-72Б, БТР-80 та бензовоз. 10 липня Сергій особисто з ручного протитанкового гранатомета підбив ще одну ворожу ББМ «Тигр».
14 липня у районі того ж Роботиного мінометники лейтенанта Гриценка прикривали розвідувальну групу, яка зайшла в тил рашистам і зібрала чимало цінної інформації про їхні переміщення і чисельність. Вже коли мали повертатись на свої позиції, розвідники були помічені ворогом. Щоби дати їм відійти, вогонь відкрили мінометні розрахунки. Тоді бійці Сергія Гриценка не тільки врятували життя нашим спецпризначенцям, а й знищили дві бойові броньовані машини росіян та більше десятка окупантів.
Проте лейтенант Гриценко проявив себе не тільки як командир-артилерист, а й як безстрашний штурмовик. 22 липня 2023 року офіцер очолив зведену групу, яка отримала наказ захопити опорний пункт рашистів. Після проведення мінометної підготовки гвардійці рушили вперед. Сергій Гриценко одним із перших увірвався на позиції росіян і побачив чотирьох солдатів армії рф, які приводили у бойове положення станковий кулемет та автоматичний станковий гранатомет. Не вагаючись ні секунди, офіцер ліквідував ворожі розрахунки, які так і не встигли відкрити вогонь.
3 серпня лейтенант Гриценко проявив себе у бою на Мелітопольському напрямку, коли з ручного протитанкового гранатомета підбив російську бойову броньовану машину, а зі стрілецької зброї знешкодив близько 15 окупантів.
Зранку 6 серпня противник протягом кількох годин поспіль вів артилерійський обстріл гвардійських позицій. Осколками снаряду був поранений розрахунок ПТРК «Стугна-П». Сергій Гриценко дістався побратимів, надав пораненим домедичну допомогу. А коли рашисти пішли в атаку, навів «Стугну» на ворожу бойову машину піхоти, здійснив постріл і знищив БМП разом з екіпажем.
«Я майже чотири роки провчився із Сергієм у Національній академії НГУ. Після випуску ми разом прибули для подальшого проходження служби до 3 бригади оперативного призначення, разом вирушили на фронт. З «Пітоном» мене пов’язує багатолітня дружба, – розповідає офіцер на псевдо «Афганець». – Сергій завжди був упевненим у собі, рішучим, твердим. Пам’ятаю, як одного разу йому вдалося під ворожим вогнем евакуювати з передової позиції пораненого бійця. Я тоді був на командно-спостережному пункті. Коли після порятунку солдата на КСП прийшов «Пітон», він просто сяяв від щастя – стоїть неймовірна спека, піт просто градом ллється із чола, а на його обличчі посмішка. Від усього серця радів тому, що зберіг життя пораненому воїну, а те, що сам міг назавжди залишитись у окопі, – це для нього було неважливо. Він не думав про себе, він думав про своїх солдатів».
Роковим для лейтенанта Гриценка стало 8 серпня 2023 року. Того дня Сергій взяв участь в успішному штурмі «опорника». Гранатою Ф-1 він «відмінусував» одразу трьох рашистів, які засіли у бліндажі. А потім, рухаючись окопами углиб оборони противника, «поклав» ще з десяток військових рф. Втративши опорний пункт, росіяни почали нещадно обстрілювати його з мінометів. Сергій Гриценко наказав підлеглим негайно ховатись в укриття, а сам добігти не встиг, діставши смертельні поранення внаслідок розриву ворожої міни.
28 червня 2024 року Президент України Указом № 389/2024 посмертно присвоїв звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» військовослужбовцю 3 бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана НГУ лейтенанту Сергію В’ячеславовичу Гриценку.
Ще курсантом Сергій ділився із товаришами своєю мрією: після випуску хотів стати офіцером, якого будуть по-справжньому поважати підлеглі. Так зрештою і було. Своєю звитягою, уважним ставленням до кожного бійця командир мінометного взводу лейтенант Гриценко завоював беззаперечні повагу та авторитет. Для сержантів і солдатів він став зразком офіцера, захисника рідної землі. Мінометники Сергія Гриценка і зараз на фронті. Влучним вогнем вони вже не раз помстилися рашистам за загибель свого командира.
