У День Незалежності ми розповідаємо про тих, хто своєю мужністю й стійкістю тримає Україну вільною. Це історія бійця з Київщини на псевдо Лєший – воїна, який пройшов шлях від строкової служби до сержанта на фронті, отримав поранення, але не зламався й сьогодні навчається у Національній академії Національної гвардії України, щоб стати офіцером.
Зі строкової – на фронт
«Мій військовий шлях почався у 2021 році зі строкової служби. Я проходив її в Бердянську. Прослужив лише три місяці – і почалося повномасштабне вторгнення. Ми, зовсім без бойового досвіду, відправилися відбивати Мелітополь. Багато моїх побратимів потрапили там у полон», – згадує Лєший.
Він був простим стрільцем, мало знав про зброю чи тактику, але це не зупинило його — разом із підрозділом він пішов у бій із перших днів.
Від стрільця до сержанта
Після боїв у Мелітополі Лєший повернувся до Запоріжжя. Тут його підрозділ стримував ворожі колони та охороняв стратегічні об’єкти.
Згодом – знову передова. Понад рік він воював на Запорізькому напрямку, базуючись у селі Ольгівське.
У 2023-му підписав контракт із військовою частиною НГУ 3033. Командир побачив у ньому потенціал і направив на навчання. Повернувшись, Лєший уже був командиром відділення у званні молодшого сержанта. Відтоді він виходив на завдання як старший групи – й головне, завжди повертався разом із побратимами.
Коли бачиш ворога в очі
Найважчим випробуванням стала Донеччина. Поблизу Старомайорського його підрозділ відбивав масований штурм – ворог ішов із технікою та чисельною піхотою.
«Цей бій був особливий для мене не через поранення, а через досвід. Це була перша реальна сутичка на малій дистанції, коли бачиш ворога в очі. І моя перша перемога з гранатометом», – розповідає боєць.
У тій битві Лєший зазнав поранення уламками від FPV-дрона, але залишався в строю до кінця. За проявлену відвагу його нагородили відзнакою Міністра оборони України.
Shahed на Новий рік
Після лікування в Нових Санжарах він повернувся до служби й опанував протиповітряну оборону.
«Ніч на Новий рік 2025-го… Ми чергували, коли почули знайомий звук у небі. Потім – точна черга з кулемета. Два Shahed-и збиті. Це був мов подарунок для всієї країни», – усміхається гвардієць.
360 градусів оборони
У 2025 році Лєший воював на Покровському напрямку, обороняючи позиції в Райполі та Солоному.
«Одного разу я вийшов за павербанком і почув за стіною голоси ворога. Командир росіян давав наказ знищити нас. Я відкрив вогонь. Це був бій лоб у лоб. На жаль, ми втратили побратима… Я ніколи цього не забуду», – ділиться він.
Зима на позиціях була пекельною: холод, обстріли, обмороження. Та навіть у таких умовах командир батальйону й начальник штабу приїхали на його день народження з тортом – маленький, але дуже важливий знак підтримки.
Після акубаротравми Лєшого відправили на реабілітацію. Саме тоді командир запропонував йому вступити до Академії, щоб продовжити шлях як офіцер.
На захисті незалежності
«Для мене незалежність – це жити у своїй країні без страху, бути господарем на своїй землі, говорити рідною мовою, мати можливість забезпечувати себе та свою сім’ю. Саме тому я тут – щоб захищати й відновлювати незалежність. Щоб кожен українець відчував себе вільним та впевненим у завтрашньому дні», – каже курсант Лєший.
