Як це - бути захисником своєї держави?
Сьогодні відзначається День захисників та захисниць України. Ми поспілкувалися з курсантом першого року навчання гуманітарного факультету Юрієм Цешнатієм. Від початку повномасштабного вторгнення гвардієць перебував на різних напрямках, воював на Харківщині, бив ворога на Донеччині та Запорізькому напрямку. Про свій бойовий шлях та мотивацію до навчання в Національній академії Національної гвардії України читайте у нашому матеріалі.
Юрій родом з Миколаєва, свій військовий шлях розпочав у 2021 році. Службу проходив у бригаді Національної гвардії України «Спартан» на посаді командира міномета.
«Добре пам’ятаю той страшний день, коли розпочалася війна. Був тоді на службі. Ми одразу висунулися на визначену локацію та готувалися до оборони нашого військового містечка у Харкові. Згодом обороняли злітно-посадкову смугу авіаційного заводу», - розповідає Юрій.
У ході контрнаступу у вересні 2022 року на Харківському напрямку, головним завданням нашого героя було прикривати вогнем групу піхоти, яка звільняла від російських окупантів населені пункти Харківської області.
«Завдання розрахунку - зупиняти наступи піхоти росіян. Коли окупанти наступали, ми відпрацьовували по них. Тобто ми допомагали нашій піхоті, щоб вона просувалася далі, - розповідає гвардієць. – Загарбник поводився дуже цинічно по відношенню до населення, було багато зруйнованих будинків».
Після вдалих контрнаступів на Харківщині, Юрій і його підрозділ передислокували в район Бахмута. Там наш герой виконував бойові завдання по березень 2023 року:
«Ми виконували дуже багато завдань у Бахмуті. Я аналізую це зараз і для себе розумію, що це був найтяжчий період. Виконували бойові завдання безперервно, спали по 4 години на добу. Ворог безупинно обстрілював позиції з артилерії та супроводжував дронами».
Після боїв у Бахмуті, Юрій виїхав на ротацію у Харківську область, де пройшов бойове злагодження. Після чого, брав участь у звільненні села Роботине на Запоріжжі.
«У селі відбувався надзвичайно близький стрілецький контакт із противником, який намагався в будь-який спосіб втримати займану ним ділянку. Під час бойових дій була дуже інтенсивна робота і треба було працювати по ворогу, щоб він не зміг дійти до наших позицій», - говорить Юрій.
Гвардієць каже, що виконувати бойові завдання їм допомагає бойове братерство у підрозділі – всі працюють злагоджено, як єдиний механізм.
«Тоді дуже допомагала підтримка побратимів, ми завжди були гуртом. Блискавичною була робота самого мінометного розрахунку і робота штабу. І я вважаю, що це братерство залишиться на все життя», - переконаний гвардієць.
За свої бойові досягнення Юрій Цешнатій має нагороди, серед яких нагрудний знак «За доблесну службу», медаль «За оборону міста Бахмут», нагрудний знак «Ветеран війни».
Стосовно вступу до Академії Нацгвардії, Юрій поставив собі за мету збагатитись новими знаннями та здобути вищу освіту.
«Війна мене ще більше стимулювала піти вчитися. Я планую повернутись до свого підрозділу вже офіцером. В Академії я побачив, що навчання проходить на максимально професійному рівні. Хочу сказати, що коли людина бачить, що її навчає професіонал. І тоді з’являється ще більший стимул до навчання», - говорить Юрій.
Наостанок нашої розмови наш герой хоче донести, щоб люди не забували, якою ціною ми захищаємо Україну, щоб більше цінували спокійні дні та ночі.
«Бути захисником - це честь. Я гордий, що з початком повномасштабного вторгнення пліч-о-пліч стояв з хлопцями, які добровільно прийшли обороняти нашу країну. Хочу подякувати всім захисникам, які стоять на захисті України, адже завдяки їм ми маємо змогу вчитися тут», - підсумовує захисник.
