A Digital Activist, Writer and Consultant.
ІСТОРІЯ КУРСАНТА, ЯКИЙ ПИШЕ МАЙБУТНЄ
Наш герой – молодший сержант, командир відділення своєї навчальної групи навчально-наукового інституту роботи з персоналом Національної академії НГУ. Його позивний – Ярий.
«Цей позивний було зручно передавати в рацію, він короткий, ось якось сам і прикріпився до мене. Я завжди вважав, що псевдо дають тобі, а не ти його обираєш», – розповідає гвардієць.
ВІД МИРНОГО КИЄВА ДО ПЕРШОГО КРОКУ У ВІЙНУ
Гвардієць розповідає, що повномасштабне вторгнення він зустрів разом із дружиною в Києві. На той момент подружжя орендувало житло в столиці.
«О 6-й ранку я зрозумів, що почалася повномасштабна війна. Першочерговим завданням було вивезти дружину подалі з Києва, адже я усвідомлював, що це пріоритетна ціль. Ми переночували з друзями в підвалі, а вже наступного дня ввечері виїхали з дружиною під Франківщину – до її батьків. Там я її залишив, а сам вирушив до ТЦК, щоб дізнатися, чи можу стати на облік. Мені відповіли, що можу», – ділиться Ярий.
І вже наступного ранку курсант був із речами в Калуському РТЦК. Тоді він ще не знав, що потрапить до лав Національної гвардії України.
Проукраїнська позиція Ярого та усвідомлення себе частиною держави завжди були в нього яскраво виражені.
Говорячи про юність Ярого, він розповідає, що виріс у Кривому Розі, де жив до 16 років і навчався в загальноосвітній школі. Після 9 класу гвардієць вступив до Дніпра – у Дніпропетровський театрально-художній коледж на спеціальність актора, адже активно брав участь у культурних заходах і театральних виставах.
Після випуску з коледжу майбутньому офіцеру запропонували роботу в Одеському академічному театрі ляльок.
%20(1).jpeg)
«Я працював актором, і буквально через два місяці постало питання, чому в мене немає вищої освіти. До нас приїхав ректор Київського національного університету імені Карпенка-Карого кіно і телебачення та запропонував вступити на заочну форму навчання, щоб здобути вищу освіту режисера. Мої вступні показники були досить високими, тому мені запропонували навчання саме на режисерській спеціальності. Я погодився й вступив, але провчився до третього курсу. У певний момент я зрозумів, що більше не хочу цим займатися і не бачу себе в цій професії – не тому, що вона погана, а тому, що це просто не моє. На той час я вже переїхав до Києва й працював у Київському театрі маріонеток», – згадує курсант.
.jpeg)
У той період Ярий перебував у пошуках себе та долучився до проєкту «Книжкобус» – бібліотеку на колесах, який організував БФ «Коло». Це був справжній автобус, повністю облаштований під бібліотеку. Благодійний проєкт фонду «Коло» подорожував школами та інтернатами, залучаючи дітей і молодь до читання. Курсант проводив інтерактивні заходи для підлітків.
Одного разу, представляючи проєкт «Книжкобус» на Контрактовій площі, представниця київської приватної школи запропонувала Ярому спробувати себе у викладацькій діяльності, викладачем у якій після курсу навчань став курсант. Окрім вчителювання він відповідав за організацію навчального процесу й дозвілля, а також за популяризацію читання.
Він викладав мистецтво дітям і самостійно створив навчальну програму, яка включала театр, архітектуру та живопис. Також курсант був куратором класів, відповідав за їхню активність, навчальні досягнення та залученість до життя школи.
.jpeg)
З 2019 по 2022 роки Ярий працював викладачем у школі. У 2020 році він увійшов до «Топ-50 вчителів України» за версією Global Teacher Prize Ukraine. На момент повномасштабного вторгнення Ярий працював одразу в трьох школах.
Ярий зрозумів, що залишатися осторонь війни та продовжувати викладати учням на онлайн-платформах у той момент для нього було б дивно. Тож гвардієць повідомив учням, що, мобілізується. Саме так майбутній офіцер різко змінив викладацьку діяльність на військову, про яку на той момент майже нічого не знав.
ВІЙНА, ЯКА НАВЧИЛА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Й ПРИЙНЯТТЮ РІШЕНЬ
Військовий шлях Ярого розпочався з добровільного рішення. Він одразу потрапив до військової частини НГУ в Івано-Франківську, де підрозділ виконував завдання з охорони та оборони важливих державних об’єктів, які перебували під постійною загрозою ворожих ракетних ударів. Завдяки пройденим курсам домедичної допомоги курсант став санінструктором. Він навчався як медик, виїжджав на стрільби, проходив сержантські курси й до 2024 року ніс службу на різних стратегічних об’єктах. Також він входив до складу вогневої групи, де ближче знайомився з великокаліберною зброєю та ураженням важких цілей.
Батько Ярого з 2022 року також перебуває на війні: спочатку на Херсонському, нині – на Південно-Слобожанському напрямку.
«Мій шлях пролягав на Покровський напрямок. На початку 2025 року я перевівся до бригади НГУ «Червона Калина» й одразу вирушив на схід», – ділиться гвардієць.
У складі інженерно-саперної роти підрозділ Ярого виконував завдання з дистанційного мінування. Хлопець відповідав за спорядження, побудову маршрутів і пересування дронів. До липня 2025 року ворог постійно полював на дронщиків, тож підрозділ ретельно облаштовував і маскував позиції.
«Я часто згадую відбиття мотоштурму, коли наш підрозділ працював по ділянці дороги, якою пересувався ворог, і значна кількість російських військових була знищена саме завдяки мінуванню. Під час цього бою мій підрозділ працював у реальному часі, ми скидали міни з дронів», – розповідає Ярий.
Згодом підрозділ майбутнього офіцера перемістився на околиці Мирнограда. Він з посмішкою ділиться, що війна навчила його пожежної безпеки: одного разу після скидання запального снаряда частина бліндажа зайнялася, і Ярий за лічені секунди дістав вогнегасник та ліквідував пожежу.
Також служба навчила його цінувати кожну хвилину поза позиціями. Графік був виснажливим – із шостої ранку до другої ночі та лише чотири години сну.
Попри це, у 2025 році Ярий зміг відсвяткувати весілля з дружиною. Офіційно шлюб вони уклали ще у 2022 році, а урочисту церемонію провели пізніше. Командування пішло назустріч і відпустило його до коханої. Подружжя жартувало, що їхнє весілля – це День Соборності, адже друзі з’їхалися з різних куточків України, а найбільшим дивом стало те, що на церемонію відпустили з фронту батька Ярого.
Найважчим на війні для нього було усвідомлення того, що не завжди можеш допомогти побратимам. Особливо тоді, коли маєш із ними зв’язок лише по рації й не можеш безпосередньо вплинути на ситуацію. Згодом Ярого призначили командиром екіпажу — він умів організувати роботу, чітко знав, що саме споряджати, куди летіти й що скидати, аби завдання виконувалися максимально ефективно.
КНИГА, НАРОДЖЕНА МІЖ ВІЙНОЮ І СЛОВОМ
Паралельно зі службою Ярий написав книгу «Січова академія. Курінь інженерів» – першу з п’яти запланованих у серії. Він ніколи не планував її видавати, однак фантастичні сюжети давно жили в його уяві, адже раніше він ставив вистави та працював із драматургією.
«Письмо було для мене способом емоційного розвантаження. Із початком повномасштабного вторгнення я почав надсилати фрагменти книги своїм учням та друзям, які наполягли на тому, що історію потрібно продовжувати. Уже у вересні 2022 року було написано 30 розділів, а згодом я опублікував тексти на сайті для молодих письменників, де читачі активно підтримали ідею видання», – зазначає гвардієць.
Рукопис із малюнками його учнів зацікавив харківське видавництво «АССА». У 2025 році на Книжковому Арсеналі відбулася презентація книги, і перший тираж був розкуплений дуже швидко. Ярий отримував відгуки навіть із-за кордону – зокрема з Кіпру, де українська бібліотека регулярно замовляє його книгу. Друга частина серії має вийти орієнтовно у 2026 році, а сам автор уже працює над фінальною, п’ятою книгою.
Серія орієнтована на підліткову аудиторію та порушує теми хоробрості, відповідальності й захисту своєї землі. «Січова академія. Курінь інженерів» розповідає про хлопця Сашка з міста Хмарин, який потрапляє до Січової академії бойових магів, що охороняють Сарматію. Головне гасло серії – «Діяти там, де інші бездіють». Кожна книга – це новий навчальний рік головного героя, а перша частина налічує близько 500 сторінок. Багато епізодів Ярий переписував уже після бойового досвіду, прагнучи максимальної правдивості без прикрас, і додав у текст чимало історичних «пасхалок». Книгу було включено до лонг-листа «Краща дитяча книга 2025» за версією BBC.
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НГУ, ДОСВІД ТА МРІЇ ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ
Навчаючись в Академії, Ярий особливо цінує відкритість викладачів і можливість обміну бойовим досвідом. Він став більш самозарядним і навчився ухвалювати рішення в кризових умовах, що й підштовхнуло його до вибору напрямку психології.
На його думку, сьогодні в Академії він вивчає одні з найнеобхідніших предметів бойової підготовки: вогнева, тактична та інженерна підготовка, БПЛА та тактична медицина.
«У подальшому я мрію спрямовувати мій медійний і авторський ресурс на підтримку іміджу Національної гвардії України та популяризацію служби», – підкреслює майбутній офіцер.
І звичайно Ярий мріє про перемогу України і про маленьку хатинку в горах, де можна буде проводити час з дружиною без телефону, писати й просто думати про те, що справді важливо.
Наш герой зміг феноменально поєднати слово, зброю й відповідальність, залишаючись вірним принципу: діяти там, де інші не наважуються.
Відділ комунікації НА НГУ