Сила підрозділу – у людях
ДОВІДКА
Інститут: Навчально-науковий інститут роботи з персоналом
Звання: Лейтенант
Посада: Заступник по роботі з особовим складом
«Сапсан» – випускник навчально-наукового інституту роботи з персоналом Національної академії Національної гвардії України, старший сержант. Його шлях до офіцерського звання почався задовго до навчання в Академії – із військового ліцею, строкової служби та бойового досвіду на фронті.
Саме цей досвід сформував його розуміння того, яким має бути сучасний офіцер і як потрібно працювати з особовим складом у реаліях війни.
Спецпроєкт
Перші кроки у військовій службі
Інтерес до військової справи у нього з’явився ще в юності. Після школи він вступив до військового ліцею, де вперше відчув, що дисципліна і військове середовище – це саме те, що йому близьке.
Після завершення навчання він пішов на строкову службу до однієї з військових частин Національної гвардії України Харкова.
Саме тоді й розпочалася його військова кар’єра.
Початок
великої війни
24 лютого 2022 року він зустрів не на позиціях, а на тренувальній базі під Харковом. Напередодні у військовій частині формували команду для участі у змаганнях з панкратіону, і «Сапсан» пройшов відбір.
Команда проходила підготовку на військовій базі та готувалася вирушити на змагання до Слов’янська. Проте цим планам не судилося здійснитися – розпочалося повномасштабне вторгнення.
Як строковику, йому пропонували залишитися на базі та нести вартову службу. Але він обрав інший шлях.
«До нас приїхав офіцер Національної гвардії і набирав людей у підрозділ, який мав висуватися на позиції в Луганську область. Я відразу погодився і підписав бойовий контракт».
Оборона та евакуація цивільних
Перший бій
Перший серйозний бій він прийняв взимку 2022 року в районі Попасної.
Підрозділ, у якому служив «Сапсан», складався приблизно з двох десятків військовослужбовців. Одного дня на їхні позиції рушила колона російської бронетехніки.
«Побачивши перший танк, я вистрілив у нього з протитанкового комплексу NLAW і знешкодив його».
Під час бою другий танк відкрив вогонь по позиції українських військових. Снаряд влучив у дерево поруч, а один із бійців отримав осколкове поранення в голову.
«Сапсан» зумів підбити ще один танк, після чого надав пораненому побратиму домедичну допомогу та евакуював його у безпечніше місце.
Лише після цього він зрозумів, що і сам отримав поранення. Медики надали йому необхідну допомогу.
Протягом наступних трьох місяців його підрозділ стримував просування противника на напрямку до Бахмута.
Окрім бойових завдань, військовослужбовці також евакуйовували мирних жителів із населених пунктів Камишуваха, Попасна та Золоте-1.
Згодом підрозділ повернувся до пункту постійної дислокації.
Командир екіпажу БТР
Через кілька місяців служби «Сапсан» став командиром екіпажу БТР-4. У складі підрозділу він вирушив на Південно-Слобожанський напрямок.
Під час контрнаступальних дій українські військові брали участь у звільненні села Соснівка Харківської області.
Саме там він знову отримав поранення – у праву виличну ділянку.
Підтримка родини
Про бойову службу син спочатку майже нічого не розповідав матері. Він намагався не хвилювати її і говорив, що перебуває у частині та несе службу.
Проте правда стала відомою після того, як у соціальних мережах з’явилося фото на фоні підбитого російського танка.
З того часу мама, звісно, дуже переживала, хоча він намагався не розповідати про найважчі моменти служби.
Рішення вступити до Академії
Ідея здобути офіцерську освіту з’явилася безпосередньо під час бойових дій.
«Я дзвонив у приймальну комісію Академії прямо з окопу і намагався дізнатися, як зібрати документи».
Документи він відправив поштою, а вже за тиждень отримав дзвінок з Академії з повідомленням, що можна приїжджати складати іспити.
Свій вибір спеціальності він пояснює прагненням краще розуміти людей і ефективніше працювати з підрозділом.
За його словами, війна змінила підхід до управління військовими.
«Ті підходи до роботи з особовим складом, які були раніше, вже не є актуальними. У нових підрозділах усе тримається на довірі».
Досвід навчання і міжнародні курси
Під час навчання «Сапсан» неодноразово брав участь у міжнародних курсах у Німеччині. Загалом він відвідав їх близько восьми разів.
Серед них – курси п іхоти, підготовка екіпажів бойових машин Marder, курси виживання та медична підготовка.
Найбільше йому запам’яталися саме курси виживання, де поєднувалися фізичні випробування, розвідка та інтелектуальні завдання.
Також міжнародні навчання стали можливістю значно покращити знання іноземних мов.
Досягнення і спорт
Серед своїх досягнень під час навчання він називає покращення фізичної підготовки та мовних навичок.
«Сапсан» активно займався спортом, брав участь у змаганнях з плавання та легкої атлетики, виступав у складі збірної команди Академії з поліатлону.
Фізична витривалість, за його словами, сьогодні є критично важливою для військових, адже умови війни постійно змінюються.
Без чого підрозділ не може працюв ати
На його думку, головна роль офіцера, який працює з особовим складом, – це підтримка військовослужбовців та допомога у вирішенні їхніх проблем.
«Офіцер має підтримати людину в будь-який момент і допомогти вирішити питання. Це впливає і на моральний стан підрозділу, і на те, щоб люди не втрачали мотивацію».
Майбутня служба
Після випуску «Сапсан» планує проходити службу у бригаді «Любарт» на посаді заступника командира по роботі з особовим складом.
Серед ключових завдань для майбутнього офіцера він називає збереження особового складу та підтримання морально-бойового духу підрозділу.
Погляд у майбутнє
Головною мотивацією для нього залишається віра у перемогу та відповідальність перед родиною і майбутнім поколінням.
«Це мотивація, щоб наші рідні жили під мирним небом і щоб наші діти не боялися втратити свій дім».
За бойові заслуги «Сапсан» нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Також він отримав наручний годинник від міністра внутрішніх справ України та книгу з особистим підписом Дениса Монастирського, яку передав до музею Академії.
Бойовий досвід, служба на передовій і навчання в Академії сформували у «Сапсана» чітке розуміння головного – підрозділ тримається на людях. Саме тому свою подальшу службу він планує присвятити роботі з особовим складом, підтримці військових та зміцненню бойового духу підрозділу.
У перспективі він планує поступово рухатися службовими сходинками: від роботи у ланці заступника командира роти – до вищої командної посади.
На його думку, кожен офіцер має пройти всі етапи служби, щоб по-справжньому розуміти підрозділ.